Відповідно до ст.494 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV (зі змінами та доповненнями, далі – Цивільний кодекс) суб’єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.
Згідно з частиною першою ст.494 Цивільного кодексу набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у встановленому законодавством порядку. Якщо торговельна марка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, засвідчення свідоцтвом не вимагається.
Даним свідоцтвом надається власнику торгової марки виключне право користування і розпорядження торговою маркою на свій розсуд.
Основним законодавчим документом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із придбанням і реалізацією права власності на торговельну марку, є Закон України від 15.12.93 р. №3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (зі змінами та доповненнями, далі – Закон).
Відповідно до п.8.16 ст.16 Закону власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.
Згідно із ст.1109 Цивільного кодексу за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу та іншого закону.
З огляду на вищезазначене зауважимо, що ліцензійний договір на користування правом інтелектуальної власності на торговельну марку, а також всі процесуальні дії, які супроводжують надання такого права іншим особам укладаються, виключно, фізичною (не фізичною особою-підприємцем) або юридичною особою відповідно до ст.494 та ст.1109 Цивільного кодексу.
Отже, якщо фізична особа володіє правом інтелектуальної власності на торговельну марку, яке засвідчується свідоцтвом у встановленому законодавством порядку, та реалізує своє право інтелектуальної власності на такий об'єкт шляхом надання резиденту України права на використання торгової марки і при цьому, ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право резиденту – користувачу продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, то платежі за таким договором відповідають поняттю ,,роялті”, визначеному пп.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – Податковий кодекс) та підлягають оподаткуванню за ставками передбаченими для оподаткування доходів фізичних осіб (не фізичних осіб-підприємців).
Поряд з цим зазначимо, що відповідно до норм п.292.1 ст.292 Податкового кодексу для фізичної особи - підприємця платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 cт.292. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Таким чином, роялті не включається до суми доходів, які є об’єктом оподаткування єдиним податком, отже при оподаткуванні зазначених доходів слід керуватись пп.164.2.3 п.164.2 ст.164, пп.170.3.1 п.170.3 ст.170 Податкового кодексу.
Так згідно із пп.164.2.3 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу; сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі – роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу.
Також слід зазначити, що відповідно до пп.170.3.1 п.170.3 ст.170 Податкового кодексу визначено, що роялті оподатковується за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 п.167.5 Податкового кодексу.
Таким чином, виходячи із вищезазначеного та відповідно до вимог ст. 179 Податкового кодексу дохід, зокрема але не виключно, у вигляді роялті Ви зобов’язані включити до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу за місцем своєї податкової адреси та сплатити з такого доходу податок на доходи фізичних осіб за ставкою визначеною пунктом 167.5 статті 167 Податкового кодексу.