Хто вважається бенефіціарним (фактичним) одержувачем (власником) роялті – юридична особа (неприбуткова організація), чи автор твору (фізична особа)?
Питання, пов’язані з поняттям права інтелектуальної власності, регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами та доповненнями, далі - Цивільний кодекс), Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII ,,Про авторське право i суміжні права”, із змінами та доповненнями.
Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об’єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог Цивільного кодексу та іншого закону (п. ст. 426 Цивільного кодексу).
Юридичні особливості ліцензійних договорів регламентовано ст. 1107 – 1111 Цивільного кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 418 Цивільного кодексу право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Ліцензійними договорами, зокрема, повинна передбачатися плата за використання об’єкта права інтелектуальної власності (п. 3 ст. 1109 Цивільного кодексу).
Пунктом 9 ст. 1109 Цивільного кодексу передбачено, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням Цивільного кодексу, є нікчемними.
Згідно з пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Згідно зі ст. 420 Цивільного кодексу до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні та художні твори.
Не вважаються роялті платежі, отримані, зокрема за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності.
Отже, для правильності оподаткування роялті при використанні літературного твору слід дотримуватися умов договору, а саме, чи передбачають умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності права щодо продажу або відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності.