Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу в редакції, яка діє з 01.01.2015 визначено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Податкового кодексу.
Створення забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам (далі — резерв відпусток) передбачено пунктом 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 ,,Зобов’язання”, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20.
Сума резерву відпусток визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці з урахуванням відповідної суми відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (п. 14 П(С)БО 11).
Відповідно до п. 18 П(С)БО 11 залишок резерву переглядається на кожну дату балансу та, в разі потреби, коригується (збільшується або зменшується).
Пунктом 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. №879 (далі — Положення №879), визначено, що проведення інвентаризації є обов’язковим, зокрема, перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному п. 6 розділу І цього Положення, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені п. 10 цього розділу.
Залишок забезпечення на виплату відпусток, у т. ч. відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденній оплаті праці працівників. Середньоденна оплата праці визначається відповідно до законодавства (п. 8.2 Положення №879).
Якщо підприємство не створювало резерву відпусток у попередні роки, а вирішило його створити в поточному, то, інвентаризуючи його, не можна врахувати всі дні невикористаних відпусток за попередні роки, оскільки ці дні не були враховані в сальдо резерву на початок року. До витрат періоду можна віднести лише ті витрати, які відносяться до зароблених відпусток звітного календарного року.
За ненарахування резерву відпусток відповідно до ст. 1642 КпАП передбачено адміністративний штраф від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян як за ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку.
Право не нараховувати резерв відпусток, а визначати відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення відповідно до п.8 П(С) БО 25 ,,Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” мають суб’єкти малого підприємництва.