У приміщенні Городоцької ДПІ проведено семінар з громадянами – фізичними особами щодо одноразового добровільного декларування. Фахівці Городоцької ДПІ наголосили, що з 01 вересня 2021 року до 01 березня 2023 року в Україні проводиться одноразове добровільне декларування, яке передбачає сплату збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування в порядку, строки і розмірах, встановлених Податковим Кодексом.

       Відповідно до абз.1 п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, скористатись одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть такі категорії фізичних осіб - декларантів:

- фізичні особи - резиденти, в тому числі самозайняті особи,

- фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до Податкового кодексу України є чи були платниками податків.

Не можуть бути декларантами у одноразовому (спеціальному) добровільному декларуванні такі особи:

- особи, які станом на дату початку періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави, або є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування;

- особи, які, починаючи з 01 січня 2010 року, виконують або виконували в Україні публічні функції, передбачені п. 37 частини першої ст. 1 Закону України від 06.12.2019 № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;

- особи, стосовно яких з боку України застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України від 14.08. 2014 № 1644-VII «Про санкції» із змінами та доповненнями.

Фінансова звітність подана не за встановленою формою: відповідальність платника.

       Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною.

          Обов’язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація, передбачені п. п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Зокрема, податкова декларація повинна включати інформацію про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною.

        Податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПКУ.

        Частиною 6 ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин. Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності та уточненої консолідованої фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, що уточнюються.

        Якщо внаслідок виявлених у фінансовій звітності помилок підлягають уточненню показники податкової декларації, таке уточнення здійснюється відповідно до положень ст. 50 ПКУ, із поданням до уточнюючої податкової декларації уточненої фінансової звітності за           відповідний звітний період.

       Таким чином, подання додатків до податкової декларації і в тому числі фінансової звітності не за встановленою формою може призвести до невизнання такої декларації податковою звітністю відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПКУ.

         За неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності ст. 120 ПКУ встановлено відповідальність до платника податків.