В.о. начальника Головного управління ДПС у Львівській області Василь Кресяк взяв участь у відзначенні 75-х роковин початку депортації майже 700 тисяч західних українців у 1944 – 1951 роках

опубліковано 09 вересня 2019 о 16:08 Розділ: Новини

Вчора, 08 вересня, на Львівщині розпочалося відзначення 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 роках. Такі заходи триватимуть до 06 жовтня 2019 року.

В.о. начальника Головного управління ДПС у Львівській області Василь Кресяк, керівництво області, представники суспільно-культурних товариств, громадськості та запрошені на площі біля пам’ятника Т.Г. Шевченку взяли участь в проведенні чину екуменічної панахиди та громадського віча.

Ця пам'ятна дата встановлена відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2018 року, і відзначається кожної другої неділі вересня.

Згідно з угодою про "взаємний обмін населенням" між СРСР та Польщею виганяли українців з Польщі, а поляків з України. При визначенні західного кордону СРСР не було враховано етнічне розселення українців та поляків. Комуністична влада вирішила це змінити через насильницьке переселення людей із їхньої батьківщини.

Українців депортували з територій Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини, на яких вони споконвіку проживали, на територію УРСР. Події, від яких потерпіли загалом у 1944-1946 рр., лише за офіційними даними,482,8 тис. осіб. Маючи в розпорядженні лише кілька годин для того, щоб зібратися, люди залишали на покинутих місцях практично усе своє надбане добро – житло, майно, землю, худобу.

Під час операції «Вісла» у 1947 році на північ і захід Польщі депортували впродовж кількох місяців майже 150 тисяч українців. Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948 та 1951 роках.

Для переселених «добровільно» українців життя стало колгоспним рабством, голодом та злиднями, роками принижень та поневірянь без права повернення на рідні землі.

Не забуваємо про те, що сталося!