Правильність визначення об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно для будівельної промисловості, частка якої здається її власником в оренду, лізинг, позичку та об’єктів оподаткування для виробничих будівель, що використовуються як адміністративно-побутові, для конторських та адміністративних цілей (офісні)

Головним державним інспектором відділу податків і  зборів з юридичних осіб у галузі переробної промисловості управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Львівській області Сергієм Рибасем проведено робочу зустріч з  головним бухгалтером ТОВ «Альтеко-Захід» щодо правильності визначення об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для будівель промисловості, частка якої здається її власником в оренду, лізинг, позичку та для виробничих будівель, що використовуються як адміністративно-побутові, для конторських та адміністративних цілей (офісні).

Зокрема, факт надання об’єкту нерухомості або його частини в оренду, лізинг, позичку позбавляє суб’єкта господарювання (власника нерухомості) права при визначенні податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки застосовувати положення п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ за весь об’єкт нерухомості.

Тобто, суб’єкт господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, при здійсненні ним операцій з надання в оренду частини будівлі промисловості, яка перебуває у його власності та належить до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора, визначає податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за весь об’єкт нерухомості, а не за частину, яка здається в оренду, лізинг, позичку.

Нарахування та сплата податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за такий об’єкт нерухомості здійснюється суб’єктом господарювання на загальних підставах.

Щодо оподаткування адміністративно-побутових (офісних) будівель (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), зазначено, що відповідно підпунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначено перелік об’єктів нерухомості, які не є об’єктом оподаткування, до яких входять будівлі промисловості, віднесені до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з Класифікатором до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) належить клас «Промислові будівлі» (код 1251), який включає будівлі, що використовуються для промислового виробництва, зокрема, виробничі корпуси, цехи промислових підприємств тощо.

До групи «Офісні будівлі» (код 122) належать будівлі, що використовуються, зокрема, як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств (код класу 1220).

Таким чином, адміністративно-побутові (офісні) будівлі не підпадають під дію підпункту «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ. 

Враховуючи зазначене, будівлі що використовуються як адміністративно-побутові, для конторських та адміністративних цілей (офісні), в тому числі для промислових підприємств, є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з врахуванням рішень сільських, селищних, міських рад.

Водночас, визначення належності об’єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого классу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості згідно з Класифікатором.

Також на проведеній зустрічі розглянуто питання правильності заповнення таблиці 1 додатка 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ.

Зокрема, у даній таблиці 1 додатка 2 здійснюється розшифровка від’ємного значення, зазначеного у рядках 19, 20.1, 20.2 та 21 податкової декларації з ПДВ (далі – декларація), а також розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ. Дане питання розглянуто у зв'язку із виникненням в окремих платників труднощів саме при правильному заповненні даного додатку. 

Дані в дану таблицю заповнюються у хронологічному порядку виникнення сум від'ємного значення, починаючи зі звітного (податкового) періоду, який є найбільш давнім до дати подання декларації (найдавніший звітний (податковий) період) (рядок 1), та закінчуючи найближчим звітним (податковим) періодом.

Важливим є правильне заповнення значення графи 4 «Постачальник (індивідуальний податковий номер або умовний індивідуальний податковий номер)» зазначається відповідно до причини формування від’ємного значення.

Як приклад, у разі формування від’ємного значення за рахунок коригування (зменшення) податкових зобов’язань попередніх періодів, за умови сплати суми податкових зобов’язань з ПДВ за такою операцією в повному обсязі до Державного бюджету України, у графі 4 зазначається власний ІПН. Власний ІПН також зазначається у даній графі у разі ввезення товарів на митну територію України.

Також, розглянуто основні контролі та співставлення даної таблиці із даними самої декларації, адже правильне заповнення таблиці 1 додатку 2 є складовою правильного заповнення самої декларації з ПДВ.