Уперше норма про оподаткування нерухомості почала діяти у Податковому кодексі України з 1 січня 2013 року. 

Податковим кодексом України (далі - ПКУ) встановлено, що оподаткуванню підлягає загальна площа об’єкта нерухомості (як житлової, так і нежитлової). 

Відповідно до ст. 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Власники нерухомості не сплачуватимуть податок за:

* 60 кв. метрів включно (для квартир/ри);

* 120 кв. метрів включно (для житлового/вих будинку/ків);

* 180 кв. метрів (для різних типів нерухомості, одночасного володіння квартирою/рами та будинком/ками).

Ставки податку для об’єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, а також пільги зі сплати встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості в розмірі, котрий не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

Законодавством встановлено додаткову ставку податку в розмірі 25 тис. грн на рік для квартир площею понад 300 кв. м і будинків площею понад 500 кв. м. Тобто, фактично, такі об’єкти оподатковуватимуться відсотковою (до 3%) та фіксованою (25 тис. грн) ставками.

Незважаючи на те, що об’єктом оподаткування є житлова та/або нежитлова нерухомість, важливою особливістю порядку оподаткування є визначення платника податку. Адже пільги, які встановлені ПКУ, надаються саме платнику податку. 

Якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб або спільній сумісній власності кількох осіб, що поділена між ними в натурі, то платником буде окремо кожна така особа, яка має відповідну частку власності нерухомого майна. Якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити податкові органи надішлють платнику за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Розрахунок буде здійснено на підставі відомостей Державного реєстру (далі — Реєстр) речових прав на нерухоме майно, до якого заносилася інформація про об’єкти нерухомості з 2013 року. 

У разі, якщо платник податку не погодиться з розрахунком податку або виявить розбіжності в наявній у нього інформації про об’єкт нерухомості, він має звернутися з оригіналами документів на нерухомість до фіскальних органів. Останні, якщо є підстави, мають провести перерахунок суми податку і надіслати нове податкове повідомлення-рішення. Проте якщо платник змінив місце реєстрації і не подав форму 5ДР таке ППР надійде на адресу за якою платник фактично не проживає. В результаті чого ППР платник не отримує і  виникає податкова заборгованість за майно.