Щодо подання контролюючому органу річної фінансової звітності разом з аудиторським висновком?

Для підвищенні рівня довіри до фінансової звітності підприємств із боку інвесторів, банків, засновників, контрагентів, населення, регуляторних органів в Україні відбулося узгодження національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку й аудиторської діяльності із законодавством Європейського Союзу. Згідно Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон № 966) фінансова звітність підприємств не є конфіденційною інформацією, а тому підприємства зобов'язані подавати її органам, до сфери управління яких вони належать, органам державної влади.

Для забезпечення публічності фінансової звітності платники податку на прибуток, які відповідно до Закону № 966 зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом та подають контролюючому органу річну фінансову звітність разом з аудиторським звітом, яка підлягає оприлюдненню, у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Вперше норма цього пункту щодо обов'язкового подання річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом була впроваджена 10 червня цього року.

Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 (далі - Порядок № 419).

Фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до законодавства (абзац другий пункту 2 Порядку № 419).

Відповідно до пункту 3 статті 14 Закону № 966 не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність (річну консолідовану фінансову звітність) разом з аудиторським висновком на своїй вебсторінці зобов'язані наступні суб'єкти господарювання:

1) Підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів) - емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому ринку капіталу або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію,

- банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств)

та підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств. При цьому, згідно з пунктом 2 статті 2 Закону № 966 під великими підприємствами розуміється підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - понад 20 мільйонів євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - понад 40 мільйонів євро; середня кількість працівників - понад 250 осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

2) Публічні акціонерні товариства.

Згідно з частиною 1 підпункту 15² статті 2 Закону України 17 вересня 2008 року № 514-VI "Про акціонерні товариства" публічне акціонерне товариство - акціонерне товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на організованому ринку капіталу;  

3) Суб'єкти природних монополій на загальнодержавному ринку.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20 квітня 2000 року №  1682-III  "Про природні монополії" суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

4) Суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України від 18 вересня 2018 № 2545-VIII ,,Про забезпечення прозорості у видобувних галузях’’ передбачено, що видобувні галузі – це галузі промисловості, пов’язані з геологічним вивченням надр, у тому числі дослідно - промисловою розробкою родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, виконання робіт загальнодержавного значення.

За неподання (несвоєчасне подання) річної фінансової звітності разом з аудиторським висновком, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 Кодексу, у розмірі 340 гривень, (при повторному порушенні штраф 1020 гривень).

Відповідно до статті 163¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X (далі - КУпАП), за порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, посадові особи платника податку притягаються до адміністративної відповідальності.

Відповідно до абзацу 25 пункту 1 статті 255 КУпАП повноваженнями органів державної податкової служби з реалізації статей ст. 163¹ є складання протоколів про адміністративні правопорушення.