Запитували - відповідаємо за телефонами “гарячої лінії”

Фахівцями управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Львівській області проведено аналіз запитань з якими найчастіше зверталися платники податків Львівщини за телефонами “гарячої лінії” та надали роз’яснення на актуальні запитання. 

- Чи застосовується відповідальність до платника податків, якщо внаслідок невірного заповнення реквізиту платіжної інструкції кошти не надійшли до відповідного рахунку бюджетної класифікації у встановлені ПКУ терміни?

Не застосовується фінансова відповідальність за умови підтвердження помилкової сплати платником податків грошового зобов’язання на інший бюджетний рахунок із дотриманням граничних строків сплати податків або узгодженої суми грошових зобов’язань до бюджету з обов’язковим вчиненням платником податків дій, передбачених ст. 43 Податкового кодексу України, а саме: подання платником податків до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми заяви у довільній формі щодо повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання (крім єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) протягом 1095 днів від дня їх виникнення з обов’язковим зазначенням напряму перерахування таких коштів – на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

- Була написана заява на податкову відпустку, єдиний податок було списано, військовий збір – ні, як діяти в такій ситуації?

Згідно з пп. 295.1 та 295.2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої i другої гpyп сплачують єдиний податок та військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Нарахування авансових внесків по єдиному податку для платників єдиного податку першої i другої гpyп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та / або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п. 295.5 Кодексу та п.п. 1.13 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу платники єдиного податку першої i другої груп, які не використовують працю найманих ocіб, звільняються від сплати єдиного податку та військового збору протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої витягом з Електронного реєстру листків непрацездатності (далі – ЕРЛН), якщо вона триває 30 i більше календарних днів.

Згідно з п.п. 298.3.2 Кодексу інформація про період щорічної відпустки i терміни тимчасової втрати працездатності з обов'язковим доданням витягу з ЕРЛН подається за заявою у довільній формі.

Тобто платники єдиного податку першої та другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку та військового збору протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої витягом з ЕРЛН, якщо вона триває 30 i більше календарних днів.

Таким чином, у разі невідповідності нарахувань військового збору в інтегрованій картці платника єдиного податку першої aбo другої групи у зв'язку з використанням відпустки фізична особа-підприємець має звернутись до контролюючого органу за основним місцем обліку.

- Чи має право на податкову знижку військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення?

Податковий кодекс України (далі - ПКУ), який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, не передбачає звільнення від обкладання податком на доходи фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
При цьому, згідно з п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями членами сім’ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв’язку з виконанням обов’язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ.

Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 ПКУ.

Згідно з п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, крім випадку, визначеного  п.п.166.4.4  п.166.4  ст.166 ПКУ,  коли загальна  сума податкової знижки, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Враховуючи викладене, військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на застосування податкової знижки.

Право на податкову знижку має фізична особа, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.